21/11/2021
Світ входить у четверту промислову революцію. Автомобілі вже борознять простори земної орбіти (привіт, Маску!), усе можливе і неможливе говорить про блокчейн, Big Data будує і руйнує політичні кар'єри, а віртуальна реальність зливається зі звичною. Хайп навколо IT-індустрії не вщухає. І не вщухне ще довго. А де підвищена увага, там і домисли різного ступеня тяжкості. Не оминули вони й український сегмент IT.
З одного боку, на офіційному рівні нашими айтішниками пишаються. Все-таки за лічені роки в Україні сама собою усталилася галузь економіки, здатна конкурувати за показниками з традиційними металургією, агросектором, енергетикою. З іншого ж – для балансу – виникли неминучі міфи.
Дивуватися не варто. Країна видирається з низки криз, намагаючись намацати точки зростання. Старі економічні звички відживають своє, нові ще не прижилися. А тут IT: десятки тисяч людей, казна-звідки взялися, зарплати, прив'язані до валюти, зарубіжні проекти, щорічні економічні прирости. Що ж відбувається насправді, Mind попросив розповісти Юрія Антонюка, главу українського офісу EPAM, який у 2017 році був президентом асоціації «ІТ України». Отже, чому експати не врятують Україну і як робочі місця можуть бути важливішими за відсотки в експорті? Та чи є спосіб вивести українську освіту зі штопора?
Міф №1: IT не інвестує в українську економіку і не розвиває її
У 2016 році відразу три IT-компанії увійшли до топ-20 найкращих компаній України за фінансовими показниками. Так порахувала Державна фіскальна служба, визначаючи позицію кожної із них за платоспроможністю, стійкістю та прибутковістю. Сусідами айтішників по рейтингу стали енергетичні, фармацевтичні, виробничі і аграрні компанії.
Не можна обійти увагою й інший приріст – експорт IT-послуг. Наприклад, за 2017 рік НБУ оцінив його у $2,48 млрд. Асоціація «IT України» називає цифру $3,6 млрд. В обох випадках зростання вказується близько 20% у порівнянні з 2016 роком. Розбіжність абсолютних цифр пов'язана з різними методиками підрахунку.
Кілька мільярдів доларів і кілька відсотків у структурі експорту – помітний внесок. Але, мабуть, не найголовніший. Важливіше за ці цифри – створення робочих місць, які в IT-бізнесі з'являються без будь-яких пільг або інвестицій з боку держави.
Станом на тепер у країні налічується близько 120 000 айтішників. До 2020-2022 років, за різними прогнозами, їх стане понад 200 000. І вони не існують у вакуумі, а створюють навколо себе додаткові робочі місця.
Є дуже сміливі оцінки, що один IT-фахівець «провокує» появу мало не чотирьох нових робочих місць.
Навряд чи це так, але й при співвідношенні 1:2 протягом декількох років ми вийдемо на рівень півмільйона робочих місць. Навіть для США, які часто беруть за приклад, ця цифра відчутна. А що тоді говорити про Україну?
Існує ще один фактор. Ім'я йому – середній клас. Будь-яку країну, де відсутній середній клас, складно назвати успішною. Створення нового культурного і економічного прошарку людей, які можуть цю країну розвивати, важливіші за відсотки в експорті. Й IT може у цьому допомогти.
